За два роки повномасштабного вторгнення вже напрацьовано певні загальні підходи та алгоритми в розслідуванні воєнних злочинів. Водночас ця категорія кримінальних проваджень продовжує бути унікальною з огляду на специфіку складу злочинів, умови розслідування, значення результатів розслідування.

В умовах, коли судова практика за цією категорією справ тільки формується, в органів правопорядку є певна невизначеність щодо стандартів їх доказування: які саме докази мають підтверджувати ті чи інші обставини, яка кількість доказів може вважатися достатньою, як не припуститися помилки, яка може призвести до визнання судом доказу недопустимим.

🎙Про доказування воєнних злочинів говорили під модеруванням Лариси Денисенко, правозахисниці, адвокатки, зі спікерами:
🔹 Андрієм Лещенком, заступником начальника управління процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора.
🔹 Костянтином Губським, головою АО «Form Lex», адвокатом.
🔹 Миколою Мазурем, суддею Верховного Суду.

__________________________________
Discussion paper доступний за посиланням.
__________________________________

🤝Цей захід став можливим завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в межах проєкту «Права людини в дії», який виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.
📌 Детальніше.